| | |
| допустува́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | допустува́тися, допустува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | допусту́ймося, допусту́ймось |
| 2 особа | допусту́йся, допусту́йсь | допусту́йтеся, допусту́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | допусту́юся, допусту́юсь | допусту́ємося, допусту́ємось, допусту́ємся |
| 2 особа | допусту́єшся | допусту́єтеся, допусту́єтесь |
| 3 особа | допусту́ється | допусту́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | допустува́вся, допустува́всь | допустува́лися, допустува́лись |
| жін.р. | допустува́лася, допустува́лась |
| сер.р. | допустува́лося, допустува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| допустува́вшись |
| | |
| [розм.] | | |
