| | | | |
| діагносто́ваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | діагносто́ваний | діагносто́вана | діагносто́ване | діагносто́вані |
| родовий | діагносто́ваного | діагносто́ваної | діагносто́ваного | діагносто́ваних |
| давальний | діагносто́ваному | діагносто́ваній | діагносто́ваному | діагносто́ваним |
| знахідний | діагносто́ваний, діагносто́ваного | діагносто́вану | діагносто́ване | діагносто́вані, діагносто́ваних |
| орудний | діагносто́ваним | діагносто́ваною | діагносто́ваним | діагносто́ваними |
| місцевий | на/у діагносто́ваному, діагносто́ванім | на/у діагносто́ваній | на/у діагносто́ваному, діагносто́ванім | на/у діагносто́ваних |
