>
| елідува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | ||
| Інфінітив | елідува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | еліду́ймо | |
| 2 особа | еліду́й | еліду́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | елідува́тиму | елідува́тимемо, елідува́тимем |
| 2 особа | елідува́тимеш | елідува́тимете |
| 3 особа | елідува́тиме | елідува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
| 1 особа | еліду́ю | еліду́ємо, еліду́єм |
| 2 особа | еліду́єш | еліду́єте |
| 3 особа | еліду́є | еліду́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| еліду́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | елідува́в | елідува́ли |
| жін. р. | елідува́ла | |
| сер. р. | елідува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| елідо́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| елідо́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| елідува́вши | ||