>
| емансипо́ваний1 – дієприкметник | ||||
| (від: емансипувати) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | емансипо́ваний | емансипо́вана | емансипо́ване | емансипо́вані |
| родовий | емансипо́ваного | емансипо́ваної | емансипо́ваного | емансипо́ваних |
| давальний | емансипо́ваному | емансипо́ваній | емансипо́ваному | емансипо́ваним |
| знахідний | емансипо́ваний, емансипо́ваного | емансипо́вану | емансипо́ване | емансипо́вані, емансипо́ваних |
| орудний | емансипо́ваним | емансипо́ваною | емансипо́ваним | емансипо́ваними |
| місцевий | на/в емансипо́ваному, емансипо́ванім | на/в емансипо́ваній | на/в емансипо́ваному, емансипо́ванім | на/в емансипо́ваних |