>
| епіфори́чний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | епіфори́чний | епіфори́чна | епіфори́чне | епіфори́чні |
| родовий | епіфори́чного | епіфори́чної | епіфори́чного | епіфори́чних |
| давальний | епіфори́чному | епіфори́чній | епіфори́чному | епіфори́чним |
| знахідний | епіфори́чний | епіфори́чну | епіфори́чне | епіфори́чні |
| орудний | епіфори́чним | епіфори́чною | епіфори́чним | епіфори́чними |
| місцевий | на/в епіфори́чному, епіфори́чнім | на/в епіфори́чній | на/в епіфори́чному, епіфори́чнім | на/в епіфори́чних |