| | |
| забу́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | забу́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | забу́чуймо |
| 2 особа | забу́чуй | забу́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | забу́чуватиму | забу́чуватимемо, забу́чуватимем |
| 2 особа | забу́чуватимеш | забу́чуватимете |
| 3 особа | забу́чуватиме | забу́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | забу́чую | забу́чуємо, забу́чуєм |
| 2 особа | забу́чуєш | забу́чуєте |
| 3 особа | забу́чує | забу́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| забу́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | забу́чував | забу́чували |
| жін. р. | забу́чувала |
| сер. р. | забу́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| забу́чувавши |
