| заворкоті́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | заворкоті́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | заворкоті́мо, заворкоті́м | |
| 2 особа | заворкоти́ | заворкоті́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | заворкочу́ | заворкотимо́, заворкоти́м |
| 2 особа | заворкоти́ш | заворкотите́ |
| 3 особа | заворкоти́ть | заворкотя́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | заворкоті́в | заворкоті́ли |
| жін.р. | заворкоті́ла | |
| сер.р. | заворкоті́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| заворкоті́вши | ||