| | |
| зав’я́лювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | зав’я́лювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | зав’я́люймо |
| 2 особа | зав’я́люй | зав’я́люйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | зав’я́люватиму | зав’я́люватимемо, зав’я́люватимем |
| 2 особа | зав’я́люватимеш | зав’я́люватимете |
| 3 особа | зав’я́люватиме | зав’я́люватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | зав’я́люю | зав’я́люємо, зав’я́люєм |
| 2 особа | зав’я́люєш | зав’я́люєте |
| 3 особа | зав’я́лює | зав’я́люють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| зав’я́люючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | зав’я́лював | зав’я́лювали |
| жін. р. | зав’я́лювала |
| сер. р. | зав’я́лювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| зав’я́лювавши |
