| | |
| залюбля́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | залюбля́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | залюбля́ймо |
| 2 особа | залюбля́й | залюбля́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | залюбля́тиму | залюбля́тимемо, залюбля́тимем |
| 2 особа | залюбля́тимеш | залюбля́тимете |
| 3 особа | залюбля́тиме | залюбля́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | залюбля́ю | залюбля́ємо, залюбля́єм |
| 2 особа | залюбля́єш | залюбля́єте |
| 3 особа | залюбля́є | залюбля́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| залюбля́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | залюбля́в | залюбля́ли |
| жін. р. | залюбля́ла |
| сер. р. | залюбля́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| залюбля́вши |
