| за́пал – іменник чоловічого роду | ||
| (велике внутрішнє збудження, порив або піднесення; найвище напруження, найповніший прояв чого-небудь) | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | за́пал | |
| родовий | за́палу | |
| давальний | за́палу, за́палові | |
| знахідний | за́пал | |
| орудний | за́палом | |
| місцевий | на/у за́палі, по за́палу | |
| кличний | за́пале* |