| засвіти́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (запалити; почати відбивати світло; з’явитися; вдарити) | ||
| Інфінітив | засвіти́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | засвіті́мо, засвіті́м | |
| 2 особа | засвіти́ | засвіті́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | засвічу́ | засві́тимо, засві́тим |
| 2 особа | засві́тиш | засві́тите |
| 3 особа | засві́тить | засві́тять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | засвіти́в | засвіти́ли |
| жін.р. | засвіти́ла | |
| сер.р. | засвіти́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| засві́чений | ||
| Безособова форма | ||
| засві́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| засвіти́вши | ||