| | |
| засві́чувати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (запалювати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | засві́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | засві́чуймо |
| 2 особа | засві́чуй | засві́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | засві́чуватиму | засві́чуватимемо, засві́чуватимем |
| 2 особа | засві́чуватимеш | засві́чуватимете |
| 3 особа | засві́чуватиме | засві́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | засві́чую | засві́чуємо, засві́чуєм |
| 2 особа | засві́чуєш | засві́чуєте |
| 3 особа | засві́чує | засві́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| засві́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | засві́чував | засві́чували |
| жін. р. | засві́чувала |
| сер. р. | засві́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| засві́чуваний |
| Безособова форма |
| засві́чувано |
| Дієприслівник |
| засві́чувавши |
