| злука́внувати – дієслово доконаного виду | ||
| (злукавити) | ||
| Інфінітив | злука́внувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | злука́внуймо | |
| 2 особа | злука́внуй | злука́внуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | злука́вную | злука́внуємо, злука́внуєм |
| 2 особа | злука́внуєш | злука́внуєте |
| 3 особа | злука́внує | злука́внують |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | злука́внував | злука́внували |
| жін.р. | злука́внувала | |
| сер.р. | злука́внувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| злука́внувавши | ||