| зіщу́лити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | зіщу́лити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | зіщу́льмо | |
| 2 особа | зіщу́ль | зіщу́льте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | зіщу́лю | зіщу́лимо, зіщу́лим |
| 2 особа | зіщу́лиш | зіщу́лите |
| 3 особа | зіщу́лить | зіщу́лять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | зіщу́лив | зіщу́лили |
| жін.р. | зіщу́лила | |
| сер.р. | зіщу́лило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| зіщу́лений | ||
| Безособова форма | ||
| зіщу́лено | ||
| Дієприслівник | ||
| зіщу́ливши | ||