| | |
| колонізува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | колонізува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | колонізу́ймо |
| 2 особа | колонізу́й | колонізу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | колонізува́тиму | колонізува́тимемо, колонізува́тимем |
| 2 особа | колонізува́тимеш | колонізува́тимете |
| 3 особа | колонізува́тиме | колонізува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | колонізу́ю | колонізу́ємо, колонізу́єм |
| 2 особа | колонізу́єш | колонізу́єте |
| 3 особа | колонізу́є | колонізу́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| колонізу́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | колонізува́в | колонізува́ли |
| жін. р. | колонізува́ла |
| сер. р. | колонізува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| колонізо́ваний |
| Безособова форма |
| колонізо́вано |
| Дієприслівник |
| колонізува́вши |
