| колі́нчити – дієслово недоконаного виду | ||
| (бити) | ||
| Інфінітив | колі́нчити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | колі́нчімо, колі́нчім, колі́нчмо | |
| 2 особа | колі́нчи, колі́нч | колі́нчіть, колі́нчте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | колі́нчитиму | колі́нчитимемо, колі́нчитимем |
| 2 особа | колі́нчитимеш | колі́нчитимете |
| 3 особа | колі́нчитиме | колі́нчитимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | колі́нчу | колі́нчимо, колі́нчим |
| 2 особа | колі́нчиш | колі́нчите |
| 3 особа | колі́нчить | колі́нчать |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| колі́нчачи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | колі́нчив | колі́нчили |
| жін. р. | колі́нчила | |
| сер. р. | колі́нчило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| колі́нчений | ||
| Безособова форма | ||
| колі́нчено | ||
| Дієприслівник | ||
| колі́нчивши | ||