| | |
| колі́нчити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (бити) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | колі́нчити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | колі́нчімо, колі́нчім, колі́нчмо |
| 2 особа | колі́нчи, колі́нч | колі́нчіть, колі́нчте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | колі́нчитиму | колі́нчитимемо, колі́нчитимем |
| 2 особа | колі́нчитимеш | колі́нчитимете |
| 3 особа | колі́нчитиме | колі́нчитимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | колі́нчу | колі́нчимо, колі́нчим |
| 2 особа | колі́нчиш | колі́нчите |
| 3 особа | колі́нчить | колі́нчать |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| колі́нчачи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | колі́нчив | колі́нчили |
| жін. р. | колі́нчила |
| сер. р. | колі́нчило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| колі́нчений |
| Безособова форма |
| колі́нчено |
| Дієприслівник |
| колі́нчивши |
