| комірни́й – прикметник | ||||
| (від: комо”ра) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | комірни́й | комірна́ | комірне́ | комірні́ |
| родовий | комірно́го | комірно́ї | комірно́го | комірни́х |
| давальний | комірно́му | комірні́й | комірно́му | комірни́м |
| знахідний | комірни́й, комірно́го | комірну́ | комірне́ | комірні́, комірни́х |
| орудний | комірни́м | комірно́ю | комірни́м | комірни́ми |
| місцевий | на/у комірно́му, комірні́м | на/у комірні́й | на/у комірно́му, комірні́м | на/у комірни́х |