ко́нусно-кулькови́й – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | ко́нусно-кулькови́й | ко́нусно-кулькова́ | ко́нусно-кулькове́ | ко́нусно-кулькові́ |
родовий | ко́нусно-кульково́го | ко́нусно-кульково́ї | ко́нусно-кульково́го | ко́нусно-кулькови́х |
давальний | ко́нусно-кульково́му | ко́нусно-кулькові́й | ко́нусно-кульково́му | ко́нусно-кулькови́м |
знахідний | ко́нусно-кулькови́й | ко́нусно-кулькову́ | ко́нусно-кулькове́ | ко́нусно-кулькові́ |
орудний | ко́нусно-кулькови́м | ко́нусно-кульково́ю | ко́нусно-кулькови́м | ко́нусно-кулькови́ми |
місцевий | на/у ко́нусно-кульково́му, ко́нусно-кулькові́м | на/у ко́нусно-кулькові́й | на/у ко́нусно-кульково́му, ко́нусно-кулькові́м | на/у ко́нусно-кулькови́х |