| куві́кнути – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | куві́кнути | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | куві́кне | куві́кнуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | куві́кнув | куві́кнули |
| жін.р. | куві́кнула | |
| сер.р. | куві́кнуло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| куві́кнувши | ||