| ку́нячий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ку́нячий | ку́няча | ку́няче | ку́нячі |
| родовий | ку́нячого | ку́нячої | ку́нячого | ку́нячих |
| давальний | ку́нячому | ку́нячій | ку́нячому | ку́нячим |
| знахідний | ку́нячий, ку́нячого | ку́нячу | ку́няче | ку́нячі, ку́нячих |
| орудний | ку́нячим | ку́нячою | ку́нячим | ку́нячими |
| місцевий | на/у ку́нячому, ку́нячім | на/у ку́нячій | на/у ку́нячому, ку́нячім | на/у ку́нячих |
| [розм.] | ||||