| | |
| кура́житися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | кура́житися, кура́житись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | кура́жмося, кура́жмось |
| 2 особа | кура́жся | кура́жтеся, кура́жтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | кура́житимуся, кура́житимусь | кура́житимемося, кура́житимемось, кура́житимемся |
| 2 особа | кура́житимешся | кура́житиметеся, кура́житиметесь |
| 3 особа | кура́житиметься | кура́житимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | кура́жуся, кура́жусь | кура́жимося, кура́жимось, кура́жимся |
| 2 особа | кура́жишся | кура́житеся, кура́житесь |
| 3 особа | кура́житься | кура́жаться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| кура́жачись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | кура́жився, кура́живсь | кура́жилися, кура́жились |
| жін. р. | кура́жилася, кура́жилась |
| сер. р. | кура́жилося, кура́жилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| кура́жившись |
