| | |
| кучугу́ритися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | кучугу́ритися, кучугу́ритись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | кучугу́ритиметься | кучугу́ритимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | кучугу́риться | кучугу́ряться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| кучугу́рячись* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | кучугу́рився, кучугу́ривсь | кучугу́рилися, кучугу́рились |
| жін. р. | кучугу́рилася, кучугу́рилась |
| сер. р. | кучугу́рилося, кучугу́рилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| кучугу́рившись |
