кі́бчиків – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | кі́бчиків | кі́бчикова | кі́бчикове | кі́бчикові |
родовий | кі́бчикового | кі́бчикової | кі́бчикового | кі́бчикових |
давальний | кі́бчиковому | кі́бчиковій | кі́бчиковому | кі́бчиковим |
знахідний | кі́бчиків, кі́бчикового | кі́бчикову | кі́бчикове | кі́бчикові, кі́бчикових |
орудний | кі́бчиковим | кі́бчиковою | кі́бчиковим | кі́бчиковими |
місцевий | на/у кі́бчиковому, кі́бчиковім | на/у кі́бчиковій | на/у кі́бчиковому, кі́бчиковім | на/у кі́бчикових |