| | |
| локалізува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | локалізува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | локалізу́ймо |
| 2 особа | локалізу́й | локалізу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | локалізува́тиму | локалізува́тимемо, локалізува́тимем |
| 2 особа | локалізува́тимеш | локалізува́тимете |
| 3 особа | локалізува́тиме | локалізува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | локалізу́ю | локалізу́ємо, локалізу́єм |
| 2 особа | локалізу́єш | локалізу́єте |
| 3 особа | локалізу́є | локалізу́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| локалізу́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | локалізува́в | локалізува́ли |
| жін. р. | локалізува́ла |
| сер. р. | локалізува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| локалізо́ваний |
| Безособова форма |
| локалізо́вано |
| Дієприслівник |
| локалізува́вши |
