| лупцьо́ваний – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | лупцьо́ваний | лупцьо́вана | лупцьо́ване | лупцьо́вані |
| родовий | лупцьо́ваного | лупцьо́ваної | лупцьо́ваного | лупцьо́ваних |
| давальний | лупцьо́ваному | лупцьо́ваній | лупцьо́ваному | лупцьо́ваним |
| знахідний | лупцьо́ваний, лупцьо́ваного | лупцьо́вану | лупцьо́ване | лупцьо́вані, лупцьо́ваних |
| орудний | лупцьо́ваним | лупцьо́ваною | лупцьо́ваним | лупцьо́ваними |
| місцевий | на/у лупцьо́ваному, лупцьо́ванім | на/у лупцьо́ваній | на/у лупцьо́ваному, лупцьо́ванім | на/у лупцьо́ваних |
| [розм.] | ||||