| ліцито́ваний – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ліцито́ваний | ліцито́вана | ліцито́ване | ліцито́вані |
| родовий | ліцито́ваного | ліцито́ваної | ліцито́ваного | ліцито́ваних |
| давальний | ліцито́ваному | ліцито́ваній | ліцито́ваному | ліцито́ваним |
| знахідний | ліцито́ваний, ліцито́ваного | ліцито́вану | ліцито́ване | ліцито́вані, ліцито́ваних |
| орудний | ліцито́ваним | ліцито́ваною | ліцито́ваним | ліцито́ваними |
| місцевий | на/у ліцито́ваному, ліцито́ванім | на/у ліцито́ваній | на/у ліцито́ваному, ліцито́ванім | на/у ліцито́ваних |