мучни́й – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | мучни́й | мучна́ | мучне́ | мучні́ |
родовий | мучно́го | мучно́ї | мучно́го | мучни́х |
давальний | мучно́му | мучні́й | мучно́му | мучни́м |
знахідний | мучни́й, мучно́го | мучну́ | мучне́ | мучні́, мучни́х |
орудний | мучни́м | мучно́ю | мучни́м | мучни́ми |
місцевий | на/у мучно́му, мучні́м | на/у мучні́й | на/у мучно́му, мучні́м | на/у мучни́х |