| м’язки́й – прикметник | ||||
| (м’язистий) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | м’язки́й | м’язка́ | м’язке́ | м’язкі́ |
| родовий | м’язко́го | м’язко́ї | м’язко́го | м’язки́х |
| давальний | м’язко́му | м’язкі́й | м’язко́му | м’язки́м |
| знахідний | м’язки́й, м’язко́го | м’язку́ | м’язке́ | м’язкі́, м’язки́х |
| орудний | м’язки́м | м’язко́ю | м’язки́м | м’язки́ми |
| місцевий | на/у м’язко́му, м’язкі́м | на/у м’язкі́й | на/у м’язко́му, м’язкі́м | на/у м’язки́х |
| [рідко] | ||||