| мізкови́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | мізкови́тий | мізкови́та | мізкови́те | мізкови́ті |
| родовий | мізкови́того | мізкови́тої | мізкови́того | мізкови́тих |
| давальний | мізкови́тому | мізкови́тій | мізкови́тому | мізкови́тим |
| знахідний | мізкови́тий, мізкови́того | мізкови́ту | мізкови́те | мізкови́ті, мізкови́тих |
| орудний | мізкови́тим | мізкови́тою | мізкови́тим | мізкови́тими |
| місцевий | на/у мізкови́тому, мізкови́тім | на/у мізкови́тій | на/у мізкови́тому, мізкови́тім | на/у мізкови́тих |
| [розм.] | ||||