| міцни́й – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | міцни́й | міцна́ | міцне́ | міцні́ |
| родовий | міцно́го | міцно́ї | міцно́го | міцни́х |
| давальний | міцно́му | міцні́й | міцно́му | міцни́м |
| знахідний | міцни́й, міцно́го | міцну́ | міцне́ | міцні́, міцни́х |
| орудний | міцни́м | міцно́ю | міцни́м | міцни́ми |
| місцевий | на/у міцно́му, міцні́м | на/у міцні́й | на/у міцно́му, міцні́м | на/у міцни́х |