| | |
| набува́ти1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (ставати власником чогось, когось) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | набува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | набува́ймо |
| 2 особа | набува́й | набува́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | набува́тиму | набува́тимемо, набува́тимем |
| 2 особа | набува́тимеш | набува́тимете |
| 3 особа | набува́тиме | набува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | набува́ю | набува́ємо, набува́єм |
| 2 особа | набува́єш | набува́єте |
| 3 особа | набува́є | набува́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| набува́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | набува́в | набува́ли |
| жін. р. | набува́ла |
| сер. р. | набува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| набува́вши |
