| | |
| наклепа́ти1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (наклепати, виготовити в якійсь кількості; відточити) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | наклепа́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | наклепа́ймо, наклеплі́мо, наклеплі́м |
| 2 особа | наклепа́й, наклепли́ | наклепа́йте, наклеплі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | наклепа́ю, накле́плю | наклепа́ємо, наклепа́єм, накле́племо, накле́плем |
| 2 особа | наклепа́єш, накле́плеш | наклепа́єте, накле́плете |
| 3 особа | наклепа́є, накле́пле | наклепа́ють, накле́плють |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | наклепа́в | наклепа́ли |
| жін.р. | наклепа́ла |
| сер.р. | наклепа́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| наклепа́вши |
