| наклони́ти – дієслово доконаного виду | ||
| (спрямувати; переконати в чомусь) | ||
| Інфінітив | наклони́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | наклоні́мо, наклоні́м | |
| 2 особа | наклони́ | наклоні́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | наклоню́ | накло́нимо, накло́ним |
| 2 особа | накло́ниш | накло́ните |
| 3 особа | накло́нить | накло́нять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | наклони́в | наклони́ли |
| жін.р. | наклони́ла | |
| сер.р. | наклони́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| наклони́вши | ||