| накува́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (куючи, прикріпити щось до чогось; куючи, виготовити в якійсь кількості) | ||
| Інфінітив | накува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | наку́ймо | |
| 2 особа | наку́й | наку́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | накую́ | накуємо́, накує́м |
| 2 особа | накує́ш | накуєте́ |
| 3 особа | накує́ | накую́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | накува́в | накува́ли |
| жін.р. | накува́ла | |
| сер.р. | накува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| нако́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| нако́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| накува́вши | ||