| | |
| нале́жувати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (довго, досхочу лежати, відлежуватися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | нале́жувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | нале́жуймо |
| 2 особа | нале́жуй | нале́жуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | нале́жуватиму | нале́жуватимемо, нале́жуватимем |
| 2 особа | нале́жуватимеш | нале́жуватимете |
| 3 особа | нале́жуватиме | нале́жуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | нале́жую | нале́жуємо, нале́жуєм |
| 2 особа | нале́жуєш | нале́жуєте |
| 3 особа | нале́жує | нале́жують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| нале́жуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | нале́жував | нале́жували |
| жін. р. | нале́жувала |
| сер. р. | нале́жувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| нале́жувавши |
