| наму́лений1 – дієприкметник | ||||
| (з мулом) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | наму́лений | наму́лена | наму́лене | наму́лені |
| родовий | наму́леного | наму́леної | наму́леного | наму́лених |
| давальний | наму́леному | наму́леній | наму́леному | наму́леним |
| знахідний | наму́лений | наму́лену | наму́лене | наму́лені |
| орудний | наму́леним | наму́леною | наму́леним | наму́леними |
| місцевий | на/у наму́леному, наму́ленім | на/у наму́леній | на/у наму́леному, наму́ленім | на/у наму́лених |