| | |
| нара́жувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | нара́жувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | нара́жуймо |
| 2 особа | нара́жуй | нара́жуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | нара́жуватиму | нара́жуватимемо, нара́жуватимем |
| 2 особа | нара́жуватимеш | нара́жуватимете |
| 3 особа | нара́жуватиме | нара́жуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | нара́жую | нара́жуємо, нара́жуєм |
| 2 особа | нара́жуєш | нара́жуєте |
| 3 особа | нара́жує | нара́жують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| нара́жуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | нара́жував | нара́жували |
| жін. р. | нара́жувала |
| сер. р. | нара́жувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| нара́жувавши |
