| нарочи́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | нарочи́тий | нарочи́та | нарочи́те | нарочи́ті |
| родовий | нарочи́того | нарочи́тої | нарочи́того | нарочи́тих |
| давальний | нарочи́тому | нарочи́тій | нарочи́тому | нарочи́тим |
| знахідний | нарочи́тий, нарочи́того | нарочи́ту | нарочи́те | нарочи́ті, нарочи́тих |
| орудний | нарочи́тим | нарочи́тою | нарочи́тим | нарочи́тими |
| місцевий | на/у нарочи́тому, нарочи́тім | на/у нарочи́тій | на/у нарочи́тому, нарочи́тім | на/у нарочи́тих |