| | |
| насо́вувати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (сунучи, класти у якійсь кількості) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | насо́вувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | насо́вуймо |
| 2 особа | насо́вуй | насо́вуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | насо́вуватиму | насо́вуватимемо, насо́вуватимем |
| 2 особа | насо́вуватимеш | насо́вуватимете |
| 3 особа | насо́вуватиме | насо́вуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | насо́вую | насо́вуємо, насо́вуєм |
| 2 особа | насо́вуєш | насо́вуєте |
| 3 особа | насо́вує | насо́вують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| насо́вуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | насо́вував | насо́вували |
| жін. р. | насо́вувала |
| сер. р. | насо́вувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| насо́вуваний |
| Безособова форма |
| насо́вувано |
| Дієприслівник |
| насо́вувавши |
