| | |
| настанови́ти1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (поставити якусь кількість; наблизити; призначити) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | настанови́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | настанові́мо, настанові́м |
| 2 особа | настанови́ | настанові́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | настановлю́ | настано́вимо, настано́вим |
| 2 особа | настано́виш | настано́вите |
| 3 особа | настано́вить | настано́влять |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | настанови́в | настанови́ли |
| жін.р. | настанови́ла |
| сер.р. | настанови́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| настано́влений |
| Безособова форма |
| настано́влено |
| Дієприслівник |
| настанови́вши |
