| незчу́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | незчу́тися, незчу́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | незчу́ймося, незчу́ймось | |
| 2 особа | незчу́йся, незчу́йсь | незчу́йтеся, незчу́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | незчу́юся, незчу́юсь | незчу́ємося, незчу́ємось, незчу́ємся |
| 2 особа | незчу́єшся | незчу́єтеся, незчу́єтесь |
| 3 особа | незчу́ється | незчу́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | незчу́вся, незчу́всь | незчу́лися, незчу́лись |
| жін.р. | незчу́лася, незчу́лась | |
| сер.р. | незчу́лося, незчу́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| незчу́вшись | ||