| обв’я́лений – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | обв’я́лений | обв’я́лена | обв’я́лене | обв’я́лені |
| родовий | обв’я́леного | обв’я́леної | обв’я́леного | обв’я́лених |
| давальний | обв’я́леному | обв’я́леній | обв’я́леному | обв’я́леним |
| знахідний | обв’я́лений, обв’я́леного | обв’я́лену | обв’я́лене | обв’я́лені, обв’я́лених |
| орудний | обв’я́леним | обв’я́леною | обв’я́леним | обв’я́леними |
| місцевий | на/в обв’я́леному, обв’я́ленім | на/в обв’я́леній | на/в обв’я́леному, обв’я́ленім | на/в обв’я́лених |