| | |
| обвінча́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обвінча́тися, обвінча́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обвінча́ймося, обвінча́ймось |
| 2 особа | обвінча́йся, обвінча́йсь | обвінча́йтеся, обвінча́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обвінча́юся, обвінча́юсь | обвінча́ємося, обвінча́ємось, обвінча́ємся |
| 2 особа | обвінча́єшся | обвінча́єтеся, обвінча́єтесь |
| 3 особа | обвінча́ється | обвінча́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | обвінча́вся, обвінча́всь | обвінча́лися, обвінча́лись |
| жін.р. | обвінча́лася, обвінча́лась |
| сер.р. | обвінча́лося, обвінча́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| обвінча́вшись |
