| | |
| обгово́рювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обгово́рювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обгово́рюймо |
| 2 особа | обгово́рюй | обгово́рюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обгово́рюватиму | обгово́рюватимемо, обгово́рюватимем |
| 2 особа | обгово́рюватимеш | обгово́рюватимете |
| 3 особа | обгово́рюватиме | обгово́рюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обгово́рюю | обгово́рюємо, обгово́рюєм |
| 2 особа | обгово́рюєш | обгово́рюєте |
| 3 особа | обгово́рює | обгово́рюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обгово́рюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обгово́рював | обгово́рювали |
| жін. р. | обгово́рювала |
| сер. р. | обгово́рювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| обгово́рюваний |
| Безособова форма |
| обгово́рювано |
| Дієприслівник |
| обгово́рювавши |
