| обгуби́ти – дієслово доконаного виду | ||
| (розгубити, втратити) | ||
| Інфінітив | обгуби́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обгубі́мо, обгубі́м | |
| 2 особа | обгуби́ | обгубі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обгублю́ | обгу́бимо, обгу́бим |
| 2 особа | обгу́биш | обгу́бите |
| 3 особа | обгу́бить | обгу́блять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | обгуби́в | обгуби́ли |
| жін.р. | обгуби́ла | |
| сер.р. | обгуби́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| обгу́блений | ||
| Безособова форма | ||
| обгу́блено | ||
| Дієприслівник | ||
| обгуби́вши | ||