| обезглу́здіти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | обезглу́здіти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обезглу́здіймо | |
| 2 особа | обезглу́здій | обезглу́здійте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обезглу́здію | обезглу́здіємо, обезглу́здієм |
| 2 особа | обезглу́здієш | обезглу́здієте |
| 3 особа | обезглу́здіє | обезглу́здіють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | обезглу́здів | обезглу́зділи |
| жін.р. | обезглу́зділа | |
| сер.р. | обезглу́зділо | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| обезглу́здівши | ||