| | |
| обезнаді́ювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обезнаді́ювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обезнаді́юймо |
| 2 особа | обезнаді́юй | обезнаді́юйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обезнаді́юватиму | обезнаді́юватимемо, обезнаді́юватимем |
| 2 особа | обезнаді́юватимеш | обезнаді́юватимете |
| 3 особа | обезнаді́юватиме | обезнаді́юватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обезнаді́юю | обезнаді́юємо, обезнаді́юєм |
| 2 особа | обезнаді́юєш | обезнаді́юєте |
| 3 особа | обезнаді́ює | обезнаді́юють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обезнаді́юючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обезнаді́ював | обезнаді́ювали |
| жін. р. | обезнаді́ювала |
| сер. р. | обезнаді́ювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| обезнаді́юваний |
| Безособова форма |
| обезнаді́ювано |
| Дієприслівник |
| обезнаді́ювавши |
