| обе́рнутий1 – дієприкметник | ||||
| (повернений в якийсь бік) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | обе́рнутий | обе́рнута | обе́рнуте | обе́рнуті |
| родовий | обе́рнутого | обе́рнутої | обе́рнутого | обе́рнутих |
| давальний | обе́рнутому | обе́рнутій | обе́рнутому | обе́рнутим |
| знахідний | обе́рнутий, обе́рнутого | обе́рнуту | обе́рнуте | обе́рнуті, обе́рнутих |
| орудний | обе́рнутим | обе́рнутою | обе́рнутим | обе́рнутими |
| місцевий | на/в обе́рнутому, обе́рнутім | на/в обе́рнутій | на/в обе́рнутому, обе́рнутім | на/в обе́рнутих |