| обручи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | обручи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обручі́мо, обручі́м | |
| 2 особа | обручи́ | обручі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обручу́ | обру́чимо, обру́чим |
| 2 особа | обру́чиш | обру́чите |
| 3 особа | обру́чить | обру́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | обручи́в | обручи́ли |
| жін.р. | обручи́ла | |
| сер.р. | обручи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| обру́чений | ||
| Безособова форма | ||
| обру́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| обручи́вши | ||